Чого бідні?

про громадську активність

Вечір, добираюсь додому.

В приміському автобусі жіночка возмущається, що касир не додав їй 4 коп здачі. Спочатку тихо сусіду, а потім вже на весь автобус новим вухам.
Я зауважив, що доцільніше було все це сказати касиру, за що був об’явлений нечемним (бо несанкціоновано взяв слово на цьому мітингу) та ворогом народу.. ;)

Касир, до речі, видає квиток і коли ти не маєш цих пару копійок до дурнуватих тарифів в стилі Х.Х[1234789]. 

А потім ще від жіночки було що "МИ - народ, який мовчить і не відстоює свої права. І на нас через це наживаються..". Я знов зауважив, що правильно говорить Я, а не МИ. На цьому мітинг було закінчено, про ляшків-тимошенків-СССР не довелось на цей раз почути.
Жіночка ще півдороги оглядалась, щоб подивитися, хто такий розумний перебив її виступ..

А я, нарешті, зрозумів, чого у нас така народна підтримка популістів (раніше грішив на дурість лохторату) - бо вони ОСМІЛИЛИСЬ заперечити СИСТЕМІ і роблять це сміливо, голосно і красиво на екранах телевізорів. Це ідеал для людей (?!), які бояться ОСОБИСТО навіть спробувати зробити щось для свого блага. Їм всі должні - держава, місцева влада, працедавець, сусіди..

Таких людей перевиховає лише цілодобовий примусовий перегляд серіалу, наприклад, про Сашка "Паравоза" Рудоманова, який в свої 20+ ефективно змінює країну з позиції рядового громадянина. Можливо це поверне їм САМОПОВАГУ і ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ за своє життя?