Що таке Болохівські землі/князівство?
Утворення 12-13століть.
Периферійні землі Галицького, Волинського та Київського князівств відчули самодостатність і незалежність та провели реформу деценталізації.
В сучасних кордонах та знанням за той період - це територія навколо трикутниха м.Хмельницкий, м.Шепетівка та м.Бердичів.
Городища біля Шепетівки та в Хмельницькі обл. були повноцінно дослідженні археологами з середини 19ст і до нашого часу.
На Бердичівщині повноцінно дослідили лише Райковецьке городище (1930і, Мовчанівський Феодосій)..
Головним містом Болохівщини закономірно вважається Болохів, але його місцезнаходження не доведено.
Науковці вагаються між Любаром чи Шепетівкою..
Родзинкою Болохівщини є:
- їх демонстративна незалежність від Галицько-Волинського князівства/королівства
- термін "татарські люди" чи то через "васальний союз з Золотою Ордою", чи то через присутність осідлих кочових тюрских-торських племен, типу БеРенДеїв-БеРДичів
- повне знищення городищ/краю наприкінці 13ст - рештки захисників так і не були похоронені ніким.
- непогана організація війська та економіки краю: фортифіковані городища з різноманітними майстренями, богаті воїни, арбалетники, кіннота, яка в купі з волелюбністю жителів вважається прабатьками козацтва (чи то козацького духу)
- цікава топономіка Болох-Валахія привертає сюди увагу румунських істориків і веде в напрямку Риму/Італії
Джерела інформації
Вперше на Болохівську землю звернув увагу російський історик(пропагандист) М. М. Карамзін (1766–1826).
Він вказав на її ймовірне розташування між сучасною Волинню та Пониззям (з XIV ст. Поділлям) — у давньоруський час прикордонних територій Київського та Галицько-Волинського князівства.
Послідовники М. Карамзіна, які зацікавились минулим краю — Н. В. Молчановський (1852–1906), О. М. Андріяшев (1868–1939), М. Ф. Біляшівський (1867–1926), М. П. Дашкевич (1852–1908), І. А. Линниченко (1882–1926), М. С. Грушевський (1866–1934), які систематизували відомі їм пам'ятки, відзначали Болохівщину як цілісний масив з власними соціально-політичними, економічними, правовими, адміністративними та культурними рисами.
Згадки Болохова та болоховських князів в кількох вцілілих літописах (чи то їх рецензованих списках):
- Галицько-Волинський літопис
- Іппатівський літопис
Археологічні знахідки отримані з середини 19ст і до нашого часу, переважно на Хмельниччині, які доповнюють/заперечують офіційну версію історії.
Найбільш свіжі та повні узагальнення теми "Болохівських земель" маємо завдяки роботі нашого сучасника професора Василя Якубовського:
-"Скарби Болохівської землі" 2001/2003рр
-"Болохівська земля 12-13ст" 2020р
На жаль, нашу Бердичівську географію майже не досліджували - маємо лише знайдене/досліджене "Райковецьке городище" знищене в один період з Болохівськими.
Але ніхто не шукав доказів їх (не)зв'язку!?
Короткий варіант історії
"Деталей" можна прочитати у Якубовського та в нагугленому на цю тему. Або, навіть, наYouTubeвши..
Тому я пройдусь коротенько по офіційній(!) версії з питаннями до неї..
БОЛОХОВСЬКА ЗЕМЛЯ — давньоруська густо заселена територія на межах вододілу басейнів Прип’яті, Дніпра, Пд.Бугу та Дністра між Київською, Галицькою, Волинською землями та степом із містами Котельнич (перша згадка під 1143), Меджибіж (1146), Болохов (1150), Мунарев (1150), Божеський (1152), Шоломниця (1159), Микулин-Волинський (1169), Полоний (1169), Межимостя (1170), Колодя жин (1240), Голодок-Болоховський (1241), Деревич (1241), Дядьків (1241), Кобуд (1241), Кудин (1241).
Спочатку Болохівська земля була частиною Київської землі, а з початку ХІІІ ст.— Волинської.
В цей період вели себе незалежно, часто виступаючи (допомагаючи) ворогам Галицько-Волинських князів.
Незалежність підтверджувалась і непоганою економікою, про що доводять розкопані городища..
З приходом монголо-татар Болоховські князі стали прямими данниками ординського еміра Куремси.
Але після "невдалого походу татарів на Волинь", Болохівщина виявилась безсилими оборонитися від "руської рідні", їхні міста зруйнували війська кн. Данила Романовича у 1241 та його синів Лева і Шварна — у 1254—56.
В офіційній версії - зруйнували, але не згеноцидили!
Сучасні розкопки доводять повне знищення городищ та їх жителів, чиї останки так і не були поховані.
Історики сперечаються чиїх рук це справа, ОРДИ чи ОРДЕНУ:
- монголо-татар, чиє існування, наче, не доведено, але віталося офіційною історією
- Данила Галицького - "руки Заходу"..
До останньої версії схилявся і Мовчанівський Теодосій Миколайович - потужний науковець, архівіст, археолог, зокрема керівник досліджень Райківецького городища та організатор історичного заповідника та краєзнавчого музею в Бердичеві.
За що (не підтримку партійої офіційної версії історії) і був репресований/знищений Совітами в 1938р, післія його робіт в Софії Київській та на етапі написання звіту по Райкам (роботу закінчив його помічник згідно лінії партії)..
В будь-якому випадку території городищ та навколишні землі лишились певний час пусткою і були перезаселені в пізніші періоди..
Болохівців, які врятувалися згадують джерела 15ст (Болохівськ справжні фрілансери на службі у Вінницькому замку) та характерна топономіка, що ймовірно мігрувала з ними..