Велика кількість новачків-дослідників втрачає купу часу, коли його рідне прізвище зникає в глибині років не розуміючи, що слово "прізвище" сьогодні і "фамилія" періоду Російської Імперії та раніше це різні поняття.
Тогочасне "прізвище" - ближче до сьогоднішнього слова "прізвисько".
В тогочасному осідлому, переважно, житті воно грало незначну роль для переважної більшості населення, тому мало хто опікувався його правильним написанням в документах.
Тому й писарі, особливо церковні, досить вільно ставилися до ідентифікації людей: Войтко, Степаненко, Кузьменко і, навіть, Бандолет - прізвища-прізвиська однієї гілки моєї родини, які періодично використовувалися в записах подій, навіть, паралельно ;)
Проблематика Прізвищ
Проблему, для більшості новачків створили (свідомо чи ні?) професійні історики-генеалоги, які стверджують:
- "ВСІ українці з часів Петра Могили мають прізвища!"
- "це на Московщині крєстьяне були безправними тваринами без прізвищ"
- "в записах 1765 мого села моє прізвище є і воно досі не змінне"..
Частково вони праві, але:)
- Україна до 1800х ділилася на Правобережну та Лівобережну, які належали різним державам. Тобто вже не "всі українці" жили за одними правилами..
- так, після Переяславської угоди братушки робили перепис Малоросів, але їх цікавив більше військовий контингент і перелік озброєняя. І пропаганда рускага міра, звичайно (Грушевський це гарно виділив в свой Історії України)..
- українці до 1917 (насправді і досі)) відносились до різних "сословій" і не всі потребували мати стале прізвище - ознаку Роду з глибини віків..
З того, що я зустрів, досліджуючи свій Рід (села Бердичівщини =3шт та Таращанщини=2+2) можу стверджувати, що:
- більшість українців набула теперішніх прізвищ ближче до середини 19ст (1840і роки)
- перші прізвища в православних селян Правобережжя (пів України!) масово(!) почали з'являтися з 1790х. Не у всіх!
- церква і цивільна влада могли по різному ідентифікувати селян(!). Ви могли отримати один варіант, ваша рідня - інший. Зміни могли статися аж до часів Совєтів..
Можливо мені пощастило з предками з заново заселених після Руїни земель. Тому й "мої" села описані починаючи з 1770-90хрр і неймінг природньо тривав наступні пів століття..
Але мої переконання - не зациклюватися на прізвищі, бо воно прізвисько - більш корисні для новаків-дослідників ;)
Ще про корисне в дослідженні - в дописі "Як швидко та якісно накопати предків"
а тепер до історії "проблеми"
Початок прізвищ
Прізвища та прізвиська потрібні нам для однозначної ідентифікації людини, коли самого імені не достатньо.
Сама ж потреба ідентифікації виникла з потребою вирізнятися та вести списки підданих та бухгалтерію поза свого "племені".
Отож перші офіційні прізвища-прізвиська отримати:
- правителі світу
- дворянство-шляхта. Потужні (військово та економічно) роди країни, яким не пощастило в правлителі всєя..
- транзитні пасажири, що потребували паспорт - захисний папірець з гарантіями безпеки від правителя
- далі пройменували військових, як основу тогочасної влади
- а далі, з розвитком централізації влади, дійшли руки і до селян - основу тогочасної економіки
Дворяни-шляхта-козаки
Шляхта-дворянство, в сучасному розумінні, це учасники бойових дій. За владу для капітана команди.
Команда-переможець отримувала приз від капітана - право на володіння землями програвшої команди та певні пільги на проїзд/комуналку..
Якщо добробут людини залежав від Родового Імені, то це ім'я-Прізвище береглося та цінилося.
Відповідно до розмірів статків.
Папірець-дарча прав та свобод було корисною штукою, але відкарбувати ім'я в камені чи в назві родового населенного пункту було надійніше для підтвердження своїх прав в майбутньому.
Чим потужніший рід, тим глибше в часі можна знайти артефакти з його згадкою..
Селяни
Більшість же українців - це сільське населення станом аж на початок 20ст.
Гречкосії мало цікавили центральну владу, яка вела всі справи з власниками земель..
Селяни періодично повставали проти місцевої влади і ставали гайдамаками-козаками - таким чином раніше потрапляли на папірець. Наче до 17ст можна копнути..
Більшість же селян потрапила в архівні дані в часи, коли централізована держава перебирала на себе контроль за економікою, не довіряючи вже не потрібним для підтримання влади місцевим господарям - можна знайти інвентарі сіл середини-кінця 18ст.
Де прізвище-прізвисько є не у всіх: Вакула/Данька/Гнат/Сидір/Войтко/Мороз.., наприклад, в селі був один свого імені, воно і стало ідентифікатором його та для його дітей, а інколи і зятів-приймаків чи спадкоємців двору..
Природа походження прізвищ-прізвиськ
В селах і досі можна почути питання "ти чий?". Більш загальне - "ти хто?"
От відповідь на питання і ставало і стає ніком людини.
Далі воно потрапляє "в мережу", далі в офіційні документи і стає сталим Прізвищем..
Отож перші ніки поселянам давали писарі власника землі та церква.
Паралельно.
Якщо імені людини було достатньо для ідентифікації, воно й ставало прізвиськом для його родини: Іванчуки, Васильчуки, Петренки, Даньчуки, Вакулюки, Олексюки, Панасюки, Андрійчуки, Ничипоруки..
Але, внука вже могли ідентифікувати як по діду, так і по батькові ;)
Року до 1810 молодь(і не тільки) найменували по старому власнику двору: Василь зять Макаренків, Петро племінник Франчука, Анна суседа Петра Волинця..
В ці ж роки у писарчуків з'являється звичка писати отчєства. Здебільшого з потолка.
Але.. по кількості співпадінь отчєств в метриках та сповідках можна судити про авторитетність/заможність свого предка - авторитетів пам'ятали і не помилялися ;)
Якщо Іванів/Василів/Петрів/Андріїв було кілька на село то вже доводилося писарчуку напрягатися - згадувати чим людина займається, звідки буде/є, фізіологічні особливості чи біографічні факти.
Ось тут і починається гра в пазли для дослідника, бо всі варіанти могли використовуватися одночасно/переходити з одного в інший:
- діти Мельника, Мельничуки, могли змінити ремесло і стати Ковалями/Колесниками/Бондарями/Римарами/Швецями/Ткачами, лишаючись Мельничуками..
- так і діти Волинця/Полішука/Литвина/Задорожнього/Підлісного/Очеретяного/Кутового.. могли піти в ремесло/прийми..
- а Білики/Черняки/Носаті/Краснощоки/Комарі/Кабанці могли прославитися в селі до Тридіда, Безкоровайного, Безсмертного, Палія, Шахрая, Перевінчаного, Диравого..
- а ще були типу професійні прізвища-прізвиська від займаної на той час посади: замість Прокопенка/Дмитренка людина ставала Войт чи Соцкій. Здебільшого на період виконання обов'язків, хоча могло і лишитися як прізвище - Старовойт..
В 1820х, коли згадування отчєства стало обов'язковим, можна знайти кілька старих людей (в серединах сповідок/подворових описах) з різними прізвищами, але з одним незвичним для села отчєством, яке кричить, що це рідня Перших цього села..
А ще в ці роки багато молоді: Афанасьев Петро Опанасович, Макаренко Іосіф Макарович, Карпенко Карпович і т.п, що в свою чергу натякає на час "придумування прізвища дячком"..
---
В "моїх" селах гойдалки з іменами тривали до 1840-х, коли православні метрики вже остаточно оптимізувалися.
У окремих сімей "прізвища" були різні в церковних та цивільних реєстрах..
Мій дід, з невідомої поки що причини, в 1930х змінив прізвище з цивільного на церковне! Його рідні брати лишилися на старому. Список мобілізованих та Книга Пам'яті розставила крапки над і...
---
Саме на таких пазлах я навчився працювати з "вихідним кодом".
Саме звідси несприйняття догматів від бьівальіх (і бани від них же в соцмережах)) і обережне ставлення до достовірності написаного в стародавніх джерелах, де вірним може бути лише ім'я людини, решта - прізвисько та отчєство вигадано на скору руку писарчуком.. ))
Виговорився..
Вдалих пошуків!