Грудень 1927. XV з’їзд ВКП(б):
1. курс на індустріалізацію країни, щоб “догнати та перегнати” “загниваючий Захід”..
2. соціалістична колективізація сільського господарства..
Розвиток власної промисловості визначено як запорука самодостатності та обороноздатності країни Совєтов.
Індустріалізація
Грудень 1927. XV з’їзд ВКП(б) визначив курс на індустріалізацію, затверджено директиви першого 5-річного плану розвитку господарства.
Україна визначена основним плацдармом індустріалізації (?) СССР, як джерело вугілля та металу.
400 з 1500 запланованих промислових підприємств мало з’явитися за першу 5-річку в Україні..
Партія сказала “надо!”, народ відповів “слухаюсь” і завзято взявся до роботи проявляючи ентузіазм!!
Тут все вийшло психологічно вірно – якщо селяни бачили знищення результатів праці свого роду, то старі та нові робітники бачили створене ними диво – дороги, заводи-фабрики, електростанції..
Держава включилася в гру і ввела соціалістичні змагання взамін матеріальних стимулів часів НЕПу.. ))
За Першу 5-річку з’явилися Запоріжсталь, Азовсталь, ДніпроГЕС, Краматорський машинобудівний, Харківський тракторний.. - підприємства союзного підпорядкування..
УРСР з аграрної перетворилася на індустріально-аграрну країну. Купа нових робочих місць, ейфорія від успіхів, плани на щасливе комуністичне майбутнє..
В тіні ж успіху:
- 3/4 виробленого в Україні йшло в загальносоюзний фонд,
- мінімізовано приватне підприємництво,
- ліквідовані іноземні концесії,
- планова система управління,
- розвиток ВПК (військово-промислового комплексу),
І найголовніше з замовчуваного: проекти, інженери, все обладнання - куплене на Заході за "золото Партії" та хліб, забраний у голодних селян..
Великий мурашник безправних мурах..
Станом на 1940 СССР за обсягом промислового виробництва вже в лідерах Європи..
Індустріалізація виявила потребу в розвитку освіти та технічної грамотності кадрів.
І тут влада підійшла креативно: після лікнепів (ліквідація неписьменності) перших років Совєтів повсемісно з’явилися 7-річки, безкоштовні обов’язкові(?) школи для дітей для отримання повноцінної грамотності (в 1919 грамотним був той, хто вмів написати своє ім’я!).
Старша ж школа до 70х була платною(!), але безкоштовним було ФЗО – фабрично-заводське обучєнніє. Якщо пощастить, то в сусідньому місті, інакше – Донбас, шахта..
Підозрюю, що направлення на навчання давала Партія (її місцевий представник)..
--
Успіх реалізації Індустріалізації безспірний. Спірним же є момент завдяки чому: генію Сталіна чи іноземному керівництву проектами?!
Мій сучасний досвід показує, що диктатора керівника недостатньо для реалізації складних проектів, а ось процесний менеджмент, наука управління проектами, компетентні (а не лояльні) менеджери роблять дива ефективності..