Попередня моя спроба відчути кріпацтво у житті моїх предків-селян була базована на:
- читанні родовідних джерел (переважно церковних) безпосередньо по словам та між рядків
- інформації з підручників, історичних статей-реконструкцій (багатих на політику/пропаганду/некомпетентність)
Загалом, я не відчув по "своїм" селам отого "раба, якого поміщик міняв на собак".
Та й саме слово "крепостной" рідко зустрічалося і то по відношенню до заїзджих осіб.
Банальне критичне мислення намалювало модель співіснування безземельних селян на землях її власників - господарювання на умовах аренди.
Як домовились, так і співіснували..
Пройшов час, трапилися якісні історичні джерела ("Статистика.." Фундуклея 1852 і похідні дослідження), паралелі з сьогоднішнього життя і склалася картинка - Теорія Лемінгів..
Хто такі ці Лемінги?
В природі лемінги - це вид гризунів, який в певні періоди гуртується і несеться за лідером-направляючим в провалля. Самовбивається..
В сьогоднішньому житті - це наш народ, який веде себе як мала дитина - не здатний сконцентруватися на основній задачі ВИЖИТИ, і емоційно кидається із крайності в крайність, піддаючись на маніпуляції ляльководів..
Народ, якому потрібний мудрий Дорослий/Лідер/Пастух, який агукатиме, то повертатиме увагу інфантилів до актуальних та важливих задач..
Що робить?
Саме цікаве, що ми маємо Знання по ефективному та безпечному "використанні" дітей/Лемінгів - дитину тре контролювати і зайняти її увагу, бо наробить біди.
Відсутнє лише розуміння, що дитина може бути бородатою/в дорослому тілі..
Армія давно лаконізувала це Знання в Заповіді:)
- Лемінг без роботи - потенційний порушник/злочинець..
- куди Лемінга не цілуй, всюди жопа..
Терпіння, про кріпаків вже скоро ))
Історичний фон появи та буття Лемінгів
Вільні поселяни, нащадки Трипільців/Скіфів/Сарматів жили в своєму Раю, доки були здатні організовувати свій побут та безпеку..
Якогось моменту вони віддали владу та свою безпеку на відкуп професіоналам - Церкві та Армії.
Хто з них був реально вище в ієрархії, Церква не признається ))
Поступово Вільні Люди перетворились на безініціативних короткозорих Лемінгів:
Пастухами була Церква та військова ЕЛіта-шляхта, самі ж Лемінги стали "крестьянами" - людським ресурсом для виконання робіт..
далі Шляхта загралася між собою в Демократію і ми отримали в кінці 17ст. Руїну..
Популяція Лемінгів скоротилася..
перша половина 18ст - відновлення популяції, налагодження життя і знову зрив, знову завдяки Шляхті, в руїну - чума/Гайдамаччина/коліївщина. Розділ Речі Посполитої..
19ст під прапором Російської Імперії
Держава зменшує вплив Церкви на політику - церковників беруть на держ.службу, незгодних (католиків та уніатів) обмежують в правах та власності. Монастирські селяни стають державними чи військовими поселянами..
Поступово переглядаються економічні умови і решти селян, паралельно знищується вплив на політику занадто вільнодумного частково виродженого дворянства та шляхти - їх заганяють у чіткі рамки. Держава всюди вже має очі (окрема цікава історія про людей-державників, які організовували ці структури розвідки/контррозвідки і т.п.)
і от ми дісталися питання "кріпаків"..
Кріпацтво
Все прояснив Іван Фундуклей - цивільний губернатор Волинської, а згодом і Київської губерній в 1838-1850рр.
В його "Статистиці Київської губернії" в 3х частинах описані всі питання державотворення в краї в історичному та економічному контекстах..
Досить якісний бізнес-аналіз!
Отож, за Фундуклеєм:
"Крепостной" - це людина прикріплена (приписана) до землі (чи ізначально до Крєпості-Замка який захищав цю територію в минулому?)
Земля в свою чергу була або Коронна/Державна, або приватна - виділена Поміщику-Шляхтичу.за заслуги перед Короною.
Тож і селянина-крєстьяніна писали "жителем села поміщика Н" або "крестьянином помещика..", який відповідав за нього (основне джерело податків) перед Короною/Державою. Як міг собі дозволити відповідати..
За аренду житла та засобів існування (землі), селянин платив арендну плату. Так, як міг - натурою/оброком, бо гроші для чиншу не трималися, бо Лемінг..
З ростом впливу та мощі Держави та її бюрократії, селян привели до єдиних державних правил співіснування. В 1861р
До цього йшли поступово, окремими реформами та оптимізаціями, пів століття..
бо Лемінги..
Опис краю Фундуклеєм в 1848-52рр
1) дороги всі грунтові. Там, де вони проходимі більшість сезону, там і торгівля і економіка..
Бердичеву пощастило з дорогами!
Перше шоссе з'явилося в 1850 - Київ-Житомир-Брест (Похилевич вказав)..
А в 1870 з'явилася вже і залізниця, чим поховала бізнес чумаків. Та й Бердичеву дісталося..
2) відсутність Майстрів та майстерності серед місцевого населення. Причин багато
- кілька століть руїни
- не бажання населення вчитися, віддавати дітей в навчання (бо захочуть легкого життя і залишать батьків)
- навіть, вивчивши якесть ремесло не намагаються його далі розвивати. Просте мавпування вчителя з похибкою на рівність рук..
3) всі тогочасні технологічні новинки та майстри активно привозяться з Заходу. Державою та приватним бізнесом.
"німці" і самі сюди їдуть, вбачаючи низьку конкуренцію/вимоги та сприятливий економічний клімат особливо на просторах напівпустої НовоРосії..
Навіть артілі стельмахів/камєнщиків для розбудови Києва набираються переважно з ВеликоРосійських губерній, як більш якісних за місцевих майстрів..
4) наївність та довірливість, бажання легкого та красивого життя, як базова ознака Лемінга
відірвані від сім'ї та обов'язків (на навчанні/заробітках) швидко навчалися поганому - гульбанить..
Зловживання спиртним - відмічено як базова проблема Мало/ВеликоРосійського населення
5) через низьку відповідальність людського робочого ресурсу, для їх ефективного використання потрібний гарний менеджер проектів. З цим також біда..
Активна притомна людина може себе реалізувати на посадах економів/офіціялістів в маєтках поміщиків, бригадирів артелей і таким чином заробити собі непогані статки..
Як чесним твк і шахрайським способом.
Фундуклей це бачить і відмічає.
Державі довелося втрутитися і вигнати євреїв з сіл, де вони занадто захопились продажом алкоголю і лишали бідось-лемінгів в пожиттєвих боргах..
Бідосями були і шляхти-дворяни - підприємливим (як національна риса!) євреям додатково обмежили території проживання подалі від політичних центрів та довірливих Лемінгів..
---
Отож, зважаючи на низькі морально-ділові якості більшості населення
і Річ Посполита,
і Рос.Імперія,
і СеРеСеР
через кріпацтво - приписку до певної території:
- рятувала Лемінгів від самих себе, забезпечуючи їх стабільною роботою та домом (так поміщики могли при заселенні видавати і жилпрощу!)
- рятували нерадивих поміщиків, які були не здатні до ефективного використання власних ресурсів (землі, лісу, селян) - "кріпаки" хоч щось робили..
- рятували економіку самої Держави - в роки без воєн-епідемій-природних катаклізмів Держава могла планувати та здійснювати необхідні реформи..
От і вся суть кріпацтва.
Все решта - перегиби на місцях та пропаганда/маніпуляція "визволителей селян", які писали цим же селянам правильні підручники правильної історії..
Лемінги люблять казки про своє божественне походження, свою талановитість, працьовитість, волелюбність та самостійність і про лиху несправедливу до сонечок Долю..
і їх вже вкотре на цьому грають..
І так, "держава должна.." турбуватися про Лемінгів ))