Освіта сформувала стереотип, що всі наші предки-селяни були кріпаками і потерпали від сваволі панства. Польського, свого православного..
Якщо ж зануритись в архіви, то побачимо трохи іншу картину, яка вписується в Гру Престолів (механізм розбудови Піраміди Влади і встановлення правил для "своєї" території)..
---
В "своїх" селах, починав з Бердичівщини, я довго намагався розгледіти кріпаків та панів.
- спочатку розгледів "посполитих", "жителів села",
- які в 1820х перетворилися на "крестьян" (хз звідки це слово взялося?),
- в 1830х - на "крестьянин села N князя/помещика X"
- зустрічалися "дворовой крестьянин помещика/посесора X"
- і вкрай рідко "крепосной"
І якось всі вони, і "пани" і "пригноблені", нормально співіснують:
- шляхта/рідня поміщиків хрестить дітей селянам, інколи і алаверди..
- селяни в 1790-1800х ще мають власних слуг!
- покритки переїздеть в сусідні сіла, а то і повіти, щоб народити-охрестити "незаконнорождену/незаконних батьків" дитину
- поміщики одружуются на пастушках, селяни, особливо "воєнні", - на "шляхцянках"..
З цікавого від авторитетів: навіть Михайло Грушевський в своїй "Історії України" не акцентує увагу на Шевченку, як кріпаку.. Він взагалі не вживає цього терміну до Шевченка!
---
з статистикою (читання між рядків) "вскрились" і різновиди "гречкосіїв" - основи державної економіки тих часів:
- дрібна шляхта, яка лише облікується та оподатковується з певними відмінностями від селян-"крестьян"
- вільні селяни, посполиті, поселяни - живуть в сільській общині, яка володіє чи арендує землю у власника-поміщика даної території. Тогочасні ФОПи..
- державні, церковні, дворові селяни - аля наймані працівники, яким роботодавець надає житло, інструмент в обмін на виконання роботи в маєтку власника..
- і, нарешті, кріпаки - власність, здебільшого, (мало)російського поміщика, яка продається/обмінюється. Вкрай запущена форма "дворових"..
! жодна з цих соціальних підгруп не є безправними тваринками.
Якщо самі цього не хочуть!
Закони держваи мали механізми захисту їх прав і, навіть, використовувалися..
Якщо ж корупція та кумівство дворянства заважали справедливості, то були більш радикальні традиції..
Історія козаків, гайдамаків, опришків це яскраво доводить:
Людина або лишається Людиною і виборює свої персональні кордони або стає безправною твариною над якою власний її "господар" - захоче погладить, покормить, а захоче - стерелізує, продасть чи приспить..
Все це було, є і буде.
Це природа життя в Світі Людей - ви самі вибираєте собі роль. Господаря свого життя, Партнера Господаря життя, чи ресурс для Господаря життя.
Тривалі поступки своїх прав/кордонів ведуть до втрати власної суб'єктності!
---
По "моїм" селам
Бердичівщина. Великі Нізгурці - гуртожиток шляхти та духовних, вільні селяни, село в 19ст поділено на десяток дрібних власників. Ексцесів між верствами не помічено..
Бердичівщина. Семенівка - власність князів Радзивілів, як і Бердичів, Бистрих, Гришківці.. в селі господарює посесор, має дворових. Більшість - дрібна шляхта та вільні поселяни.. Наче, є судова справа 1870х "селяни проти власника Бердичева за зруйновану ним дорогу в місто"..
Бердичівщина. Іванківці - власність графа? Журавського. В перепису 1897 половина сільських хат - власність поміщика, половина - "владєльческі крестьяне". Спостерігається рання смертність, швидше за все, через токсичність власника села..
Таращанщина. села Степок, Кислівка та Буди (та містечко Кошеватоє, до церкви якого два останні були приписними).
Територія заселялася в 17ст, новоспечені власники спішили жити, аж до періодичного згорання маєтків.
До селян переважно вживається термін "поселяни", навколо сіл-дєрєвєнь слободи. Власники земель були зацікавлені в заселенні територій, але перегинали планку.. Саме тут в 1820х "зустрів" "крепосних" дворянина - губернського секретаря, які хрестили дітей місцевим і навпаки..
---
Цікавим для порівняння є ранній період Совєтів.
Бердичівщина в 1924 має місцеву газету, де сєлькори розповідають про справи на місцях, як більшість включилася в побудову комунізму.
Таращанщина в 1919 розповідає про вбитих під час "красного террора", а в 1932-33 вражає кількість заморених голодом..
Бердичівщина, по-еврейськи, підлаштовуєттся під реалії, щоб жити й далі по-своєму..
Таращанщина повстає і бореться..