рід ВОЙТКІВ з мазурів
з (по)селян. село Великі Низгірці, Бердичівщина на Житомирщині
Джерела інформаціЇ:
- інвентарі села 1771, реєстр людності 1790
- метричні книги, сповідки, 1790-1874, ..
- Імперський перепис 1896, волосні посімейні списки села 1909
- записи РАГС/сільради періоду УРСР 1920-1935 (відсутні)
перші задокументовані згадки роду:
1771, інвентарі села
Альтернативні прізвиська:
ВОЙТКО, МАЗУР, БАНДОЛЕТ, СТЕПАНЧУК, КУЗЬМУК(діти Кузьми)
Походження прізвища:
"Прізвище ВОЙТКО походить від двоосновного слов'янського імені Войтѣхъ або Войт. У поляків цьому дериватові відповідає Wojtek, у чехів йому відповідає Vojtík.
Основне значення імені - "воїн", "боєць", "глава війська", "щасливий/радий воїн". .
Ще можливий варіант походження від посати "війт" (сільський голова, керівник)..
На укр. землях від Карпат до Слобожанщини ім'я Войтко представлене безперервно з XV до XVIII ст”
Першопредок. Походження. Де проживав, чим займався..
Woytko Mazur, орієнтовно 1720?-1771?. В прикрашеному Радзивілами інвентарі 1771, Перший Войтко проживає в дворі №8: “Woytko Mazur, z Synom Zonatym Stepanom ma Ogrod,SianozSe,Pola Dni 8. P27” - город, сінокіс, поля 8 днів, син, кінь, 2 воли, аренду сплачує панщиною на 27 злотих? Войтко – ім’я, МАЗУР – прізвисько, що вказує на походження з Мазурії-Мазовії. В уточненому ж варіанті інвентаря від березня 1771, який враховує вимерле від чуми та війни населення села, Войтка вже немає, є Stepan Ma(zu)rchuk з двома синами та двома волами, вже без коня..
В середині села живе Stepan Woytiuk– живе окремим двором (№88), 1 кінь, 2 воли, поля 16 днів, огород, сінокіс, без синів (не одружений ще?), сплачує чинш(!) 27 зл., в другому інвентарі він вмер і на його господарстві сів його батько Jwan Mirecki, який до того проживав в кінці села з зятем Пархомом (двір 132). Якщо Войтюк має відношення до нашого Войтка, то він може бути внуком, а Іван відповідно - старшим сином та старшим братом нашому Степану (але у старого Мазура записано 1 син!?).
а ще є запис про вдову шляхтича Лопушанського (двір №13) “ktora poszla za Woytkowego Syna” (нашого Степана?)..
А ще є (помирають під час чуми!) “Mazurka Woytkowa,z ZiEciem Zytkiewiczem C-10-10” - двір №78 поруч з “Szkola Ruska y Cerkiew”. ЖИТКЕВИЧІ – шляхтичі, ким є Мазурка Войткова залишається загадкою, збиває слово “зять”..
Вцілому забагато зв’язків з шляхтою, що натякає на шляхетне походження МАЗУРА (про Мазурію казали, що там одні шляхтичі живуть і ходять за плугом)..
Історія розвитку Роду. Цікаві факти, загадки..
Woytko MAZUR (1720?-1770) - вихідець з Мазурії (територія сучасної Польші), швидше за все, Перший свого роду в В.Нізгурцях. В уточненому інвентарі син Степан вже господар двору, має 2 синів (Івана та Онуфрія згідно списку 1790), за нього пішла сусідка, вдова шляхтича ЛОПУШАНСЬКОГО..
Мазурка Войткова з зятем шляхтичем ЖИТКЕВИЧЕМ.та Іван Mirecki з сином Степаном Войтюком (-1770) можуть бути старшими дітьми ВОЙТКА!?
Степан БАНДОЛЕТ (1743+70?). Реєстр людності (уніатів) села 1790 про ВОЙТКІВ нічого не знає, але є Степан БАНДОЛЕТ з родиною (Dom 6 Stepan Bandolet zonaty 47,Horpyna 40,Jwan 22,Onofry 18,Kuzma 15,Roman 2,Hlykera doczka iedna 17), які пізніше в метриках кличуться ВОЙТКАМИ..
Сповідка 1815 вже показує ВОЙТКІВ, але Горпина-Агрипина вже вдова..
“Бандолет — коротка гладкоствольна рушниця (своєрідний видовжений пістолет), поширена в Україні в XVII столітті. Цей тип ручної зброї використовувався здебільшого в кавалерії. Мала кільце-антабку для підвішування на перев'язь-бандольєр. Бандолет був на озброєнні козацького війська під час національної революції 1648—1676 років. Довжина ствола, на якому монтувалися приціл та мушка, близько 60 см, калібр — 10 мм. Бандолет оснащувався іскровим механізмом — ударно-кременевим замком нідерландського типу з внутрішньою пружиною. У верхню грань приклада вправлялася коробочка для запасних кременів.” - поки не знайшов батькового імені ВОЙТКО, гадав, що Степан – сільський війт з рушницею ;)
“вдова шляхтича ЛОПУШАНСЬКОГО?” -може бути Горпиною Іванівною (1754-1816), матір’ю всіх дітей Степана.Щоб це довести бракує документів..
ВОЙТКО Кузьма Степанович (1775+60) – з приходом Російської імперії на Правобережжя, всі села “перевзулися” з уніатства в православ’я. Але одиниці селян лишилися вірними уніатській церкві, серед них і наш Кузьма – вся родина православна, а він окремо (церква брєзгувала навіть вік писати для іного вєроісповєданія!). Цілком можливо, що і його батько Степан БАНДОЛЕТ виявив принциповість..
Уніатом був і поміщик частини села, де жив і був прописаний наш Кузьма. Про нього зустрічаємо “Филипович Антоній Лаврентіев колежскій регистратор и бьівшій Житомирскій Уездньій страпчій”, його хоронять на православному кладовищі, але з дозволу “Так как помещик Антон Филипович за жизни своией сознал что он исповеданія греко римскаго..”
Кузьма Степанович (1775+60) з дружиною Тетяною (1783+61) мали 6 дітей. ВСІ дожили до похилого віку! Також відмічаю гарний таймінг між народженнями дітей – 4 роки. Можливо тому і діти велись?
ТУЗИ, вони ж ЗУХИ та ПОЛЕЩУКИ. З 1803 маємо метрики народження дітей в Федора та Гликери (1773-1830). Вже звично, що отчєство жінок береться писарчуком з потолка, але Лекера унікальне ім’я для Нізгурець і знаходиться в родині БАНДОЛЕТА Степана. Загадки додає те, що в сповідках родина ТУЗІВ-ЗУХІВ відсутня, хрестять дітей зазвичай в церкві до якої приписані!? Загадкою є і саме походження прізвиська..
ВОЙТКО Антон Кузьмич (1814+53). З дружиною ТОРБАНІСТОЮ Софією (1814+55) (Торбан – музичний інструмент, що натякає на талант її батька..) народили 11 дітей, 8 з яких дожило до зрілого віку (як і у батька!).
Навкого родини ВОЙТКІВ чітко виражене коло сім’ї. До нього входять родини: ПАЛАМАРЧУКІВ, ЛЕВЧУКІВ, СТОРОЖУКІВ, БІЛИКІВ, ЧЕРНЯКІВ, ЮРЧУКІВ, РИМАРЧУКІВ, СЕРВЕТНИКІВ-ЛЕГЕНЬКИХ, а також міщани ПУЗДЕРЧУКИ та ЗІНЕВИЧ..
Волосні посімейні списки – унікальний документ, що включає історію всіх чоловіків роду, а також дані про військову службу та інше. Маємо кілька перлів з сімейної історії:.
ВОЙТКАМИ родину писала церква – зустрічаємо в метриках та сповідках з 1800 по 1875 рр. А потім шок - в волосному посімейному списку лише одна згадка ВОЙТКІВ – помилково вжите отчєство “Антоній ВОЙТКОВ” СТЕПАНЧУК та СТЕПАНЧУК-ВОЙТЮК..
1913, маємо переселення в Казахстан цілої гілки роду начолі з батьком Михайлом, якому вже 65+ років. Це роки проведення Столипінської аграрної реформи, за якої селяни могли купити собі у власність земельний наділ (за державний кредит до 50 років), але на Правобережжі земля була в дефіциті, багато сімей обирали вільну землю в тому ж Казахстані:
“Михаил Антоніев Степанчук постановл.Кіевской казен.палатьі от 1913-03-04 со вт.пол 1910 исключен из общ.крест с.Б-Низгурец и причислен в с.Солубовку Беловодской вол. Павлодарского уезда Семипалатинской обл вх№774 1913”;
“Сергей (Михайлович) Степанчук с семейством постановл Кіевской каз.палатьі 1913-04-30 исключен из о-ва кр с Б.Низгурец с 2пол 1909года и причислен в селеніе на уч Кекрган-куль Павлодарского уезда Семипалатинской обл Вх№367 1913г";
“Антон Михайлов Степанчук со всем своем семейством постановленіем Кіевской казен.палатьі 1913-03-04 со вт.полов 1919 исключен из о-ва кр с.Б.Низгурец и причислен в с.Солубовку Беловодской вол. Павлодарского уезда Семипалатинской обл Вх№771 1913";
Степанчук Яків Михайлович: "Усьіновленіе Яковом Степанчуком Василія Мороза и ньіне по усьіновленію Василія Яковлева Степанчука утвержден постановленіем Пузьірецкой вол.правленія 1910-03-01 за №7. Яков вместе с братом исключен из о-ва кр с.Б.Низгурец см.на обороте (Солубовка Казахстан?)”
Цікавий та унікальний запис про усиновлення дитини: "Усьіновленіе Яковом Степанчуком Василія Мороза и ньіне по усьіновленію Василія Яковлева Степанчука утвержден постановленіем Пузьірецкой вол.правленія 1910-03-01 за №7”. Здається, що це племінник чи похресник Якова, хтось з ВОЙТКІВ одружувався в с.Семенівка, звідки МОРОЗИ..
СТЕПАНЧУК Кирил Агафонович-Антонович: "1915-08-07 за призьів 1917 принят на службу как ратник2разр" - “приписав” собі 2 роки і пішов на війноньку защіщать царя..
ВОЙТКО-СТЕПАНЧУК Іван Гнатович (1845-1912) маємо запис, що він церковний староста в селі. Мав одного сина Миколу 1884-12-03 з таким цікавезним записом в посімейному списку села 1909р:
"Брак Николая Иванова Степанчука-Войтюк с женою Софіей урожденной Иванчук-Кобец,как видно из отношенія Кіевской Духовной Консисторіи от 1915-11-11 за №40696 по ея прелюбодеянію,определеніем Кіевской Епархіального начальства от 16-26 янв того же года утвержденньім Св Синодом 5 сент расторгнут с представленіем им обоим права вступленія в новьіе браки, при чем ответчица Софія Степанчук-Войтюк не прежде, как по вьіполненіи ею семилетней епитеміи вх от 1915г"
ВОЙТКО Григорій Денисович (1917?-1944) привіз дружину, Антоніну Оверківну (1917-2001), з Донбасу, орієнтовно в 1936. Вона там опинилася з старшими братами-сестрами в 1930х – або втікали від голоду, або напередодні попали в програму ФЗО – фабрично-заводского обучєнія і були направлені на шахти Донбасу. Її брата ВОРОНОГО Данила 1911 та вже заміжню сестру Оксану СТАРИЧЕНКО 1913? знайшов в Дзержинську-Торецьку (вивела випадково(?) збережена вітальна листівка від племінників!)
Григорій Денисович (1917?-1944) з якоїсь причини повернув собі прізвище ВОЙТКО, його рідні брати (рідні принаймні по батькові) залишилися СТЕПАНЧУКАМИ. Після цього відкриття знайшов їх в “Книзі Пам’яті”: Юстим та Іван Денисовичі СТЕПАНЧУКИ, як і ВОЙТКО Григорій Денисович в роки війни були мобілізовані та не повернулися з неї..
---
Кров ВОЙТКІВ влилася в роди:
ТУЗ/ЗУХ/ПОЛЕЩУК Федоровичі 1802?, КОВАЛЬЧУК Павловичі 1815? (ймовірно), ПОСЮШОК Гнатовичі 1823 (рекрутка), ЛЕВЧУК Микитовичі 1821, СТЕЛЬМАХ Прокоповичі 1826, СТОРОЖУК Григоровичі 1828, БОНДАРЕНКО-КОВАЛЬ-ПУЗДЕРЧУК Климовичі 1838, ШЛАПАК Артемовичі 1842, ЛЕГЕНЬКІ Демидовичі 1844, ПУСТОВОЙТКО Микитовичі 1846 Скраглівська?, ПАЛАМАРЧУК Дометійовичі 1853, БОНДАРЧУК-ЮРЧУК Харитоновичі 1861, КУХАРЧУК Семеновичі 1858, ГАВРИЛКО-КОЗАЧУК Васильовичі 1856, МЕЛЬНИЧУК Герасимовичі 1861, ЮРЧУК Івановичі 1862, КУХАРЧУК Ничипоровичі 1863, ЛУЦЮК Євтуховичі 1873, РОМАНЮК Тилимоновичі 1869 Іванківці, ГАВРИЛЮК Кіндратовичі 1869, РИМАРЧУК Петровичі 1871 с.Непедівка, ЧЕРНЯК Пилиповичі 1874, СЛОБОДЯНЮК-СТАВОВИЙ Трохимовичі 1877? с.Семенівка, ГАВРИЛКО Григоровичі 1880?..